ШТУКАТУРНО-МАЛЯРНА СПРАВА

Освіта в сучасних соціально-економічних умовах здійснює творчий пошук нових концептуальних підходів до оновлення змісту навчання, інноваційних моделей освітньо-виховної діяльності.

Як зробити так, щоб діти з більшим задоволенням і цікавістю йшли на уроки? Що зробити, щоб вивчення предметів загальноосвітнього і професійного циклу стало жвавішим, ненав’язливим, невимушеним?

Для досягнення цієї мети вчитель у будь-якому освітньому закладі має прагнути до професійного та особистісного зростання.

Головне завдання педагога - допомогти вихованцям подолати відчуження від навчання, зробити його не тільки ефективнішим, а й таким, щоб діти отримували задоволення від своєї праці, щоб учні йшли на уроки з бажанням пізнавати щось нове, відкриті для спілкування й самовдосконалення.

ТРЕТЬЯКОВ ОЛЕГ В’ЯЧЕСЛАВОВИЧ

 вчитель трудового навчання

Ким бути? Це питання рано чи пізно ставить перед собою кожна людина. Дехто розв’язує його дуже просто: наслідує приклад батьків, старшого брата, сестри, улюбленого героя популярної книги, кінофільму. А іншим нелегко обрати собі справу до душі.Багато людей обирають професію раз і назавжди і лишаються задоволеними своїм вибором. Якщо Ви невдало обрали професію, то збитки від цього будуть не лише Вам, а й суспільству. Є робота, можливо нелегка, але для суспільства дуже потрібна – професія будівельника. Професія муляра та штукатура цінується й шанується в усіх країнах світу, бо її представники створюють найнеобхідніше для людини – нові житлові масиви, промислові комплекси, багато інших будівель, реставрують, ремонтують старі будинки. Будівельників різних професій потрібно дедалі більше. Тим, хто захоче стати муляром чи штукатуром, свої сили, знання, ентузіазм можна прикласти на уроках трудового навчання в комунальному закладі «Гуляйпільська спеціальна загальноосвітня школа - інтернат» Запорізької обласної ради. У будь-якому місті чи селі, в будь-якій країні можна побачити наслідки праці людей однієї з найнеобхідніших на Землі професій. Розкопується древнє місто - перед очима виникають руїни старих споруд, які створили будівничі руки. Невблаганний час поглинув велику частину витворів далеких предків. Навіть залізо зотліває, а кам’яні башти, мури, собори, якщо їх не зруйнували землетруси чи самі люди, – стоять віки, навіть тисячоліття. Як багато можуть нам розповісти старі стіни? Не треба навіть бути археологом чи архітектором, щоб збагнути велич духу і силу майстерності умільців, котрі лишили після себе зримий слід на Землі. З глибини віків вони подають нам свій голос: «Нас немає, але зроблене нами живе, захоплюючи вас красою ліній і форм, їх доцільністю і неповторністю».